«Осіння, пам’ятна, в жалобі чорна ніч… У Бабинім Яру палають сотні свіч»

Спільно з педагогом-організатором Смульською А.С. провели годину пам’яті з учнями 6-В класу (класний керівник Бондарюк Л.А.), присвячену трагічним подіям у Бабиному Яру.

Це була не просто розмова про далекі сторінки історії. Разом із дітьми ми намагалися відчути й осмислити минуле та побачити його страшні перегуки із сьогоденням. Говорили про те, як війна змінює людські долі, як легко людське життя може стати жертвою ненависті, і наскільки важливо в найтемніші часи залишатися людиною.

Перегляд книг із книжкової виставки «Бабин Яр — пам’ять, що болить» допоміг дітям доторкнутися до історії через документи, свідчення та людські долі.

А потім було найцінніше — слово самих дітей. Шестикласники ділилися своїми враженнями, думками, почуттями. Те, що вони почули й побачили, кожен пропустив крізь себе.

Свої роздуми діти залишили у нашій особливій скриньці «Залиш тут свою думку». І, можливо, саме ці дитячі слова — прості, щирі, іноді зовсім короткі — говорять про пережите набагато більше, ніж довгі промови.

Бабин Яр болить і сьогодні. Болить пам’яттю. Болить правдою. Болить нагадуванням про те, до чого призводять ненависть, байдужість і мовчання.

І дуже хочеться, щоб наші діти, знаючи страшні уроки минулого, цінували життя, берегли людяність, співчували й ніколи не дозволяли історії повторитися.

Нехай пам’ять не згасає.
Нехай дитячі думки стають світлом.
Пам’ятаємо, щоб берегти майбутнє.

 Бабин Яр: розстріляні долі

Є події, про які не можна мовчати. Є імена, які не маємо права забути. Є сторінки історії, до яких потрібно повертатися знову і знову…

У шкільній бібліотеці відбулася година пам’яті «Бабин Яр: розстріляні долі».

Учні 8-Г класу (класний керівник Литовченко М.В.) підготували змістовні й щирі повідомлення про трагічні події в Бабиному Яру та запросили на цю важливу зустріч учнів 4-Б класу (класний керівник Шмондюк С.В.).

Разом говорили про людські життя, які були безжально обірвані, про біль, мужність і про тих, хто, ризикуючи власним життям, рятував інших.

Перегляд освітнього відео «Пам‘яті жертв Бабиного Яру» допоміг дітям ще глибше відчути й осмислити трагічні сторінки нашої історії.

Особливим моментом зустрічі стала презентація бібліотекарем книги Іллі Левітаса «Праведники Бабиного Яру» — книги про людей, які навіть у найстрашніші часи залишилися людьми й обрали шлях добра.

Пам’ять — це не лише згадувати. Це знати. Осмислювати. Передавати правду наступним поколінням.

А найбільше хочеться, щоб наші діти зростали з розумінням цінності людського життя, поваги до минулого й віри в добро. Щоб вони знали історію не лише з підручників, а й серцем відчували: за кожною датою — чиєсь життя, чиїсь мрії, чиясь родина.

Нехай пам’ять живе в дитячих серцях. Нехай наступні покоління обирають не ненависть, а людяність, не мовчання, а правду, не війну, а мир.

Пам’ятаємо. Навчаємо. Передаємо пам’ять далі.

 «Планета просить турботи» —

екологічна година у 2-Г класі

Напередодні Всесвітнього дня здоровʼя довкілля в бібліотеці говорили про те, що наша планета — не просто місце, де ми живемо. Це наш спільний дім. І яким він буде завтра, багато в чому залежить від кожного з нас.

Разом із маленькими читачами обговорили екологічну ситуацію, з’ясували, які пр

облеми сьогодні найбільше турбують нашу Землю, та шукали прості й реальні шляхи їх вирішення.

Переглянули пізнавальне відео, зазирнули на сторінки книг із книжкової виставки, ділилися власними думками й навіть розповідали про сімейні традиції, які допомагають берегти довкілля. Виявилося, що таких маленьких корисних справ у наших родинах чимало!

А щоб добрі ідеї не залишилися лише словами, кожна дитина отримала пам’ятку «Збережемо довкілля разом» — маленьку підказку про великі справи.

І, звичайно, яка ж бібліотечна зустріч без книжки?

На завершення наші маленькі читачі вирушили до книжкових полиць і кожен обрав собі книжечку до душі.

Бо турбота про планету починається з простого: помітити, подумати, зробити.

А ще — прочитати книжку, яка допоможе побачити світ трішки по-іншому.

  «МІЙ ЩОДЕННИЙ ВИБІР — МИР»

Для першокласників мир — це не просто слово з підручника. Це мама й тато поруч, рідний дім, друзі, школа, сміх і безтурботне дитинство…

Діти, більша частина життя яких проходить у час війни, дуже по-дитячому і водночас по-дорослому мріють про мир. І вже знають: мир починається не десь далеко. Він починається з кожного з нас. Мир всередині нас – це наша сила, а взаємоповага й добро – це наша зброя.

З нашого щоденного вибору — як думати, як говорити, як ставитися одне до одного, як допомагати й підтримувати.

Під час виховного заходу, проведеного спільно з класним керівником 1-Б класу Єклемою Н.Л., ми говорили про добро, дружбу, взаємоповагу та про те, що кожна добра справа — це маленький крок до великого миру.

Нехай дитячі мрії здійсняться.
Нехай над Україною буде тихе, мирне небо.
І нехай наші діти якнайшвидше отримають те, що кожна дитина у світі має мати від народження — право просто бути дитиною.

Мир — це наш щоденний вибір.
І починається він із нас.

 МИР ПОТРІБЕН УСІМ ДІТЯМ…

Саме такою була тема години спілкування, що відбулася в бібліотеці для учнів 8-Г класу (класний керівник Литовченко М.В.) в День миру.

Є слова, які сьогодні звучать особливо. Мир. Дім. Родина. Україна.

Під час години спілкування ми говорили про мир — про те, наскільки він потрібен кожній людині, кожній родині, кожній країні. Говорили про білого голуба — символ миру, надії та свободи.

А потім діти вирізали своїх голубів і написали на їхніх крилах найзаповітніші побажання…
Для України. Для рідних. Для тих, кого люблять.

І, мабуть, найщемкіше було в тому, що частину нашої розмови ми проводили в укритті. Під час повітряної тривоги.

Ми говорили про мир — сидячи в безпечному місці й чекаючи, коли можна буде повернутися до звичного життя.

А дитячі голуби тим часом тримали на своїх крилах найважливіше — мрії про Перемогу, мирне небо, рідний дім і найдорожчих людей поруч.

Нехай ці маленькі білі крила стануть великою молитвою за Україну.
За мир. За життя. За дитинство без тривог.
За день, коли слово «укриття» залишиться лише спогадом.

І нехай над Україною якнайшвидше буде мирне небо.