Мова має значення.

У день річниці повномасштабного вторгнення учні 3-А класу запросили до розмови учнів 1-А, 1-Б, 1-Г,2-В, 3-В та 4-Б класів. Говорили ми не лише про біль війни, а про те, що ворог намагався знищити століттями — про українську мову.

Діти зіграли зворушливу казку, написану вчителькою Довженко Ю.М., у якій ожила доля українського слова — від давніх літописів до буремного сьогодення. На сцені мова проходила крізь заборони, утиски, темні часи… але вистояла.

Бо вона — жива.

На її захист виходили не тільки козаки зі зброєю, а… синоніми й антоніми, орфограми й слова-паліндроми.

Здавалося б — граматика. Але насправді — це армія знань, світла й любові.

Діти показали: мова — це не просто правила.

Це пам’ять.

Це ідентичність.

Це наш кордон.

Сьогодні українське слово звучить по-особливому. Воно — символ незламності. Бо поки ми говоримо українською — ми є.

І в цьому — наша сила.

Мова має значення.

Учора.

Сьогодні.

Завжди.

Бо сьогодні вона звучить гучніше, ніж будь-коли.

Як клятва.

Як спротив.

Як перемога, що обов’язково буде.